Лишився образ твій – не зник, не згас, не стерся –
На нашій живописній ворзельській землі.
Інтеліґентний в’язень тюрем соловецьких
Наш Валер’ян в шкільних віконниць склі.
Вчителював у нашій рідній школі.
Заглиблений у тайни віщих слів,
Ніс людям вічні істини, й поволі
Ввійшов в когорту праведних митців.
Чим завинив ти перед цим народом,
За що тебе назвали ворогом його?
Тому що не вклонявся хитрим словоблудам
І демагогам не давав підтримання свого.
І досі тужить Ворзель довоєнний за тим,
Хто вбитим був у розквіт творчих сил.
А як писав відверто і натхненно…
Чому життєву чашу до кінця не спив?
Сьогодні у Ворзельській школі відзначили 120-річчя Валер’яна Петровича Підмогильного – одного з найяскравіших прозаїків ХХ століття, перекладача, літературознавця, лексикографа. Визначний письменник, чия творчість засвідчила спроможність української літератури бути самодостатнім явищем у світовому контексті, у 20-их роках ХХ століття викладав у Ворзельській школі українську мову та політграмоту. Відтак ми, ворзеляни, гордимося своєю причетністю до долі цього визнаного майстра слова, репресованого тоталітарною радянською системою. Ушановуючи пам’ять про Валер’яна Петровича, ворзельські школярі поклали квіти до його меморіальної дошки й долучилися до мітингу пам’яті на його честь. Також у школі було проведено учнівську наукову конференцію «Валер’ян Підмогильний і Ворзель: «…лишився образ твій – не зник, не згас, не стерся…», де юні дослідники 9-11 класів окреслили віхи перебування письменника в рідному селищі, а також згадали його київський, харківський та соловецький періоди. Наші юні пошуковці-літературознавці також дослідили творчий доробок прозаїка, наголошуючи на оповіданнях, написаних у Ворзелі. Зокрема «Іван Босий» і «Проблема хліба» звернули увагу присутніх на проблеми тоталітарної більшовицької влади та голоду 20-их років ХХ століття. Також не забули й про перший в українській літературі урбаністичний роман «Місто». Сертифікати про участь у конференції юні дослідники отримали з рук директора школи Тетяни Григорівни Волги та керівника Науково-освітнього центру виховання молоді Університету «Україна» Юрія Леонідовича
